Коли світло не шукатиму Віддайте мене землі-матинці. Кому потрібна справа марна ця Цеглу мацати неосяжності?
Коло річці та на березі Цвіте яблуня, вітер квіти рве. Чи гадала вона білая, Хто з’їст яблуки зібравши силу їх?
В колисці немовля, ім’я не маючи, Пливе в чужий землі хвилями граючи Коли б промінь свою долю знав, Чи була б тінь від лози, хто б виноградом став?
Чи було це тільки мить тому? Яскрава райдуга від хмар до попелу, Гіркі джерла, зерна пам’яті, Куди проліг мій шлях? Чого там матиму?
|