Переступила дому поріг.
Здивувалася:
На підлозі жовтіла стерня.
А з вікна очима синіми
Небо зоріло.
Заплющила очі, розплющила..
Справжня стерня!
Вона була зайва серед картин.
Я ставала з ліжка і колола ноги,
А ранком жайворонок співав.
Дивно...
Батькам стерня подобалась,
Вони любили її,
Вони ходили босі,
А мене кололо і через взуття...
І іще-
Вічний запах жнив...

Я їду в місто
Заходжу у свою затишну квартиру....
І тільки ранком розумію,
                      що зі мною!

...Вже котрий день
     Серед килимів
     Клаптик стерні
     Я шукаю....